Біографія слідчого справи "шпигунсько-диверсійної та контрреволюційної організації чеського генерального штабу" Павла Петровича Кісельова

Павло Петрович Кисельов народився 10 березня 1903 року у місті Харкові.

Батько його, Петро Гнатович, був кравцем. Утримував на свої заробітки чотирьох синів і дружину, Параску Миколаївну, яка вела хатнє господарство. Свою національність Павло Кисельов у різні роки вказував по-різному: згідно з анкетою батько його був росіянин, мати – українка.

У квітні 1915 року Павло Кисельов закінчив 30-е Харківське парафіяльне міське училище. Продовжив освіту у 2-му Вищому початковому міському училищі. Та у березні 1917-го, коли матеріальний стан сім’ї значно погіршився, пішов працювати учнем до приватної пекарні.

На початку 1919-го вступив до збройного загону профспілки харчовиків. Брав участь у насильницькому вилученні продовольчих запасів «буржуазії». Після захоплення Харкова «білими» був заарештований. У грудні 1919-го, коли в’язнів гнали на Бахмут, втік з етапу.

В травні-вересні 1920-го Кисельов був бійцем продовольчого загону, вилучав харчі у селян. Потім цей загін влили до складу Червоногусарської бригади, що поборювала повстанський рух на теренах Харківської, Полтавської та Катеринославської губерній.

Бригадний чекіст помітив здібного юнака і у вересні 1921-го влаштував його розвідником до Південного окружного транспортного відділу ЧК. За чотири роки Павло Кисельов доріс до посади уповноваженого дорожньо-транспортного відділу ДПУ Південної залізниці. Встиг вступити до комуністичної партії (1924 р.).

Потім було навчання у 3-й прикордонній школі військ ОДПУ (жовтень 1925-го – січень 1927-го) і служба у 24-му Могилів-Подільському прикордонному загоні. Остання там посада Кисельова (1928-1930 роки) – уповноважений по шпигунству та українській контрреволюції.

У червні 1930-го чекіста визнали непридатним до стройової служби за станом здоров’я. Але звільнили з найкращими рекомендаціями. «Т. Кисельов – дуже здібний працівник, – писав начальник прикордонного загону. – Він може бути прекрасним уповноваженим у будь-якому Окружному відділі».

Так потрапив Кисельов відразу до республіканського управління. І там, змінюючи підрозділи (особливий відділ – іноземний – контррозвідка), пропрацював майже вісім років, впевнено рухаючись службовими сходами угору.

Ось перелік його заслуг, датований квітнем 1935-го: «Працюючи в органах ЧК-ДПУ-НКВС з 1921 року, брав активну участь в розробці та ліквідації солідних контрреволюційних справ: «ЕМІГРАНТ», «НАЛЬОТЧИКИ», «ФІЛАТЕЛІСТИ», «ШИФР» та ін… Хороший слідчий, виявив себе в минулому у справах «ВЕСНА» та «ПРОФЕСОР».

32 томи справи «Професор» – це історія ліквідації «контрреволюційної організації, створеної чеським генштабом». Насправді ж, видуманої чекістами.

З посади у контррозвідувальному відділі Кисельова звільнили після доносу, який надійшов на нього у квітні 1937 року. Кілька місяців керував водним відділом республіканського НКВС, потім – відділом оперативної техніки.

28 травня 1938 року старшого лейтенанта держбезпеки Павла Кисельова призначили начальником управління НКВС по Одеській області. 13 червня того ж року йому присвоїли звання капітана ДБ, а 11 листопада… арештували. За те, що він «бувши учасником антирадянської право-троцькістської організації, провадив підривну роботу, спрямовану на послаблення моці Радянського Союзу».

23 лютого 1939 року Кисельова розстріляли за вироком військової колегії Верховного Суду СРСР.

Питання про реабілітацію чекіста піднімалося двічі: у 1958-му – його дружиною, у 1989-му – племінницею. Відмовили обом. На тій підставі, що Кисельов хоч і не був членом антирадянської організації, але «брав активну участь у масових репресіях проти радянських громадян і… безпосередньо керував ними». І це було доведено неспростовно.

З прокурорського висновку від 30 січня 1990 року ми можемо дізнатись про «результати» діяльності Кисельова в органах безпеки: «Трійкою УНКВС УРСР по Одеській області під головуванням Кисельова в період з 21 вересня по 2 листопада 1938 року на 17 засіданнях були розглянуті справи на 2084 громадянина, з яких 1381 визначили розстріл». З тих, кого Кисельов в Одесі прирік на смерть, 677 чоловік реабілітували уже 1957-му.

Едуард Зуб