Амністія для чехословацьких громадян в СРСР в 1942 році
До 80-річчя проголошення 3 січня 1942 року радянської амністії для громадян Чехословаччини, що перебували у місцях позбавлення волі та інтернованих у Радянському Союзі, Інститут досліджень тоталітарних режимів (Ústav pro studium totalitních režimů, ÚSTR/ІДТР) спільно з Кафедрою кібернетики Західно-чеського університету в Пльзені публікує вибрані слідчі справи НКВС. Ці справи були заведені на тисячу з приблизно вісьми тисяч чехословаків, ув’язнених в таборах ГУЛАГу в роки Другої світової війни. Це перша частина архівних справ радянських органів держбезпеки, що були отримані у рамках систематичного оцифрування матеріалів Державного архіву Закарпатської області (ДАЗО) в Ужгороді. В архівному фонді ДАЗО 2558 зберігаються слідчі справи НКВС на приблизно 5500 осіб, що втікали в 1939—1941 роках від нацистів або угорською окупацією до Радянського Союзу, де були засуджені на три та більше років виправно-трудових таборів.
У кожній з опублікованих слідчих справ, які були ведені на окремих осіб або цілі групи, крім іншого, міститься протокол про затримання, відбитки пальців, фотографії, протоколи обшуку, анкети заарештованих, протоколи багаторазових допитів обвинувачених, обвинувачення, вирок, протокол про місце виконання вироку, документ про взільнення або смерть у ГУЛАГу, а також рішення про реабілітацію. Цінною частиною цих справ стали, зокрема, конфісковані органами НКВС особисті світлини та документи заарештованих.
Одночасно Інститут досліджень тоталітарних режимів (ІДТР) публікує фрагменти з архівних слідчих справ, фотографії, інтерв’ю та інші супровідні матеріали на цю тему, зібрані в рамках проєкту Чехословаки в ГУЛАГу.
Про амністію для ув'язнених громадян Чехословаччини вдалось домовитись на початку 1942: 3 січня 1942 року Державний комітет оборони СРСР прийняв рішення про утворення на території СРСР чехословацької бригади. Частиною постанови стало таким чином рішення про дострокове звільнення ув'язнених чехословацьких громадян за винятком «осіб, підозрюваних у шпигунстві проти СРСР». Переглянути своє ставлення до в'язнів ГУЛАГу радянський уряд змусив, зокрема, напад у червні 1941 року нацистської Німеччини на СРСР. Ключову роль у перемовинах зіграв начальник чехословацької військової місії в СРСР полковник Геліодор Піка, якого після війни стратили комуністи. Його зусилля щодо порятунку чехословацьких в'язнів та проблематику амністії описав, зокрема, історик з Інституту військової історії Зденєк Валіш у своїй статті З радянських гулагів – в чехословацьку армію. Геліодор Піка у боротьбі за життя вихідців з Підкарпатської Русі.
Жорстоку долю основних співробітників Г. Піки та їх спроби врятувати співвітчизників з Підкарпатської Русі, звільнення яких вдалося досягти лше наприкінці листопаду 1942 року, описали Ян Дворжак, Ярослав Форманек та Адам Граділек у двох розділах книжкової трилогії Чехословаки в ГУЛАГу: Поверніть мені чехословацький паспорт та З патріотів – у зрадники Батьківщини. Деякі з історій амнестованих опублікували Я. Дворжак, А. Граділек та З. Валіш під назвою З таборів ГУЛАГу – до військових підрозділів у СРСР. Серед перших документів, отриманих чеськими істориками з ДАЗО, була слідча справа сумнозвісного комуністичного прокурора Карела Ваша, опублікована у 2021 році: Карел Ваш у СРСР. В'язень і співробітник НКВС.
Прагненню ІДТР придбати документи радянської держбезпеки передувала робота з розшуку та опису історій чехословацьких співвітчизників, ув'язнених у СРСР, результатом якої стала серія з кількох десятків інтерв'ю, записаних у 2008—2015 роках, частину з яких можна знайти тут.
Історії деяких в'язнів, наприклад, Яна Пловайка або Вацлава Дячука, були представлені громадськості також у формі карти історій на сайті віртуального музею Gulag.online, що виник внаслідок співпраці ІДТР та товариства Gulag.cz.
Історикам вдалося також розшукати та інтерв'ювати родичів в'язнів або загиблих при виконанні покарання, отримати доступ до документів з їхніх сімейних архівів, фотографій та рукописних спогадів. Фрагменти з таких спогадів Яна Бачковського вийшли в російсько-чеському збірнику Ozvěny Gulagu/«Эхо ГУЛАГа» («Відлуння ГУЛАГу»), інші зібрані матеріали з'явилися, крім іншого, в книжковій трилогії Čechoslováci v Gulagu («Чехословаки в ГУЛАГу»), в однойменному документальному фільмі а також на тематичних виставках та інших публікаціях.
До кінця 1944 року було звільнено по амністії декілька тисяч вихідців з колишньої Чехословаччини, у більшості своїй – біженців. Серед звільнених чеських в'язнів були, наприклад, діяч антикомуністичного опору Правоміл Райхл та художник Владімір Левора, якого в 1950-ті роки судили за видання мемуарів про ГУЛАГ, у 2020 році випущених при участі ІДТР. Проте у найбільшій мірі амністія торкнулася підкарпатських русинів (декілька тисяч осіб) та декількох сотен вихідців з Чехословаччини єврейського походження, чий долі Я. Дворжак та А. Граділек присвятили свою публікацію Židé v Gulagu. Sovětské pracovní a zajatecké tábory za druhé světové války ve vzpomínkách židovských uprchlíků z Československa («Євреї в ГУЛАГу. Радянські виправно-трудові табори та табори для військовополонених під час Другох світової війни у спогадах єврейських біженців з Чехословаччини»).
Нажаль, приблизно 15 відсотків чехословаків амністії не дочекалися: вони померли в жахливих умовах таборів, як, наприклад, Ізраель Абрагамовіч чи Ондржей Гроссманн. Інші так звані «небезпечні злочинці» та «шпигуни» могли лише сподіватися на помилування – або були звільнені, але відразу знову заарештовані НКВС, та так само як Карел Голіат або Франтішек Полак, чиї спогади Сім років в ГУЛАГ ІДТР видав у 2017 році, опинились у ГУЛАГу ще на багато довгих років. Документи НКВС доводять, що звільнення не дочекалася також величезна кількість біженців зі спірним громадянством, осіб з невисокими строками, а також фахівців, яких відмовлялося звільняти керівництво таборів. Крім того, не всі в’язні про амністію дізнались, а через те повернулись додому лише після відбуття строка покарання, багато років по тому – як, наприклад, Ернст Брейнер. І навпаки – деякі після відбуття покарання вже ніколи додому не повернулись, а залишились в СРСР, як Еґон Морґенштерн або Курт Розенцвейґ.
Можливість вступити в іноземні підрозділи армії, що формуються в СРСР, безумовно, дала звільненим в'язням надію на порятунок, проте подорож з таборів, розкиданих по всьому Радянському Союзу, до розташування чехословацького корпусу в Бузулук тривала іноді декілька тижнів. Саме тому деякі амнестовані померли по дорозі з табору – так, як Міхал Яцканіч – або прибули хворими, виснаженими, знесиленими. Тому не всі були здатні вступити до армії та пройти навчання; їх лікування, як це трапилось з Робертом Силтеном, тривало до декількох місяців, або ж вони померли незабаром після приїзду.
Проте більшість звільнених добровольців все ж взяла участь у битвах на східному фронті, де багато з них – як, наприклад, Міхал Волошін – загинули під Соколовом, інші – як Іван Гладинец – у боях на Дукельському перевалі, або в інших кривавих військових операціях, а також від рук нацистів (як Карел Эґґлер).
Систематичне оцифрування в ДАЗО та інших державних обласних архівах України стало продовженням аналогічної діяльності ІДТР в архівах Служби безпеки України: див. документи процесу над чеськими вчителями. Цей проект було розпочато на підставі угоди з Державною архівною службою України, укладеної в 2020 році. Підписання договору передували багаторічні архівні дослідження та прагнення здійснити диґіталізацію всього фонду, підтримане, зокрема, Міністерством закордонних справ ЧР, Посольством Чеської Республіки в Києві та безпосередньо перемовинами з директором ДАЗО М. Місюком в червні 2019 року делегації Парламенту ЧР на чолі з заступником його голови Я. Горніком та послом ЧР в Україні Р. Матулою. Вибірка, опрацювання та публікація документів не була б реалізована без фінансової підтримки Міністерства культури ЧР та його гранта, який ІДТР отримав спільно з Західно-чеським університетом у Пльзені на проєкт Цифрового архіву документів НКВС-КДБ, що стосуються чехословацької історії.
Повне оцифрування даних документів завершиться у наступному році, воно не тільки проілюструє долі тисяч невідомих жертв радянських репресій, але також у значній мірі уточнить інформацію про кількість чехословацьких засуджених в ГУЛАГу, їх розміщення в окремих таборах, смертність, а також прояснить їхні долі після звільнення.
Велика кількість оцифрованих слідчих справ поступово опрацьовується програмним забезпеченням, створеним командою співробітників Кафедри кібернетики Західно-чеського університету в Пльзені. Програма переводить відскановані документи методом оптичного розпізнавання символів в електронний текст і зберігає його у спеціально створеній базі даних, яка дозволяє здійснювати інтерактивний пошук слів і коротких виразів за допомогою графічного інтерфейсу користувача. База даних буде остаточно введена в роботу до кінця 2022 року.
